Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

ча
чабак
чабала
чабан
чабаненко
чабаний
чабанистий
чабанити
чабаниха
чабанів
чабанівна
чабанка
чабанство
чабанський
чабанування
чабанувати
чабанчук
чабанюга
чабара
чабарашка
чабарня
чабачина
чабачок
чабер
чабрак
чабрець
чабулькнути
чавити
чавкати
чавун
чавунний
чавучити
чав'ядіти
чагарець
чагарник
чагарняк
чагарь
чагун
чад
чаденько
чадити
чадіти
чадний
чадно
чадо
чаєня
чаєчка
чаїний
чаїник
чай
чайка
чайма
чайний
чайник
чайня
чайом
чакан
чаклій
чаклування
чаклувати
чаклун
чако
чала!
чалапати
чалапкати
чалапути
чалий
чалитися
чалітися
чалка
чамайдан
чамара
чамаришок
чамбул
чамняний
чамур
чапавка
чапайло
чапак
чапати
чапаш
чапелинка
чапіти
чапкий
чапко
чапленя
чаплиїльно
чаплин
чаплія
чаплюра
чапля
чаполоть
чапрак
чапуга
чапула
чапура
чар
чара
чардак
чарівка
чарівкий
чарівний
чарівник
чарівництво
чарівницький
чарівниця
чарівничий
чарівничка
чарівочка
чарка
чаркувати
чаркуватися
чаровина
чародінник
чаронька
чароньки
чарпати
чарствий
чарування
чарувати
Ворон, -на, м. 1) Воронъ, Corvus. По дівчиноньці отець-мати плаче, а по козакові чорний ворон кряче. Мет. 96. 2) — морський. Альбиносъ. Вх. Пч. II. 9. 3) Дѣтская игра, въ которой воронь хватаетъ дѣтей, а мать защищаетъ ихъ и пр. Маркев. 71. Чуб. 73, 75; Ив. 56; КС. 1887. VI. 483. Ум. воронок. Аф. 322. Ув. вороняка. Аф. 322.
Гробови́ще, -ща, с. = Кладовище. О. 1861. XІ. Св. 41. Так ну ж тут шку доживать, щоб не на другім кладовищі, а на знакомім гробовищі з батьками вкупі почивать. Мкр. Г. 63. Обкопане ровом городянське гробовище з гостроверхою церквою, вкрите зеленим тонконогом і сизою чаполоччу та рясне хрестами. О. 1862. IX. 61. Чума з лопатою ходила та гробовище рила, рила. Шевч. 544.
Ґрасува́ти, -су́ю, -єш 1) Расчищать дорожки. 2) Вытаптывать. «Ой березонько, чого ти не зелена?» — Ой як я маю зеленою бути, коли підо мною татари стояли, копитами землю грасували. АД. І. 77.
Куліш, -шу, м. Жидкая каша. Чуб. VII. 439. Хоч куліш, та з перцем. Ном. № 5072. Тут з салом галушки лигали, лемішку і куліш глитали. Котл. Ен.
Похирляти, -ляю, -єш, гл. Проболѣть нѣкоторое время. Так збили, що ледво живого додому привезли. Похирляв і в недовзі вмер. ЕЗ. V. 31.
Поцмокатися, -каюся, -єшся, гл. Поцѣловаться.
Рукодільник, -ка, м. = рукодійник.
Сподівати, -ва́ю, -єш, гл. Ожидать. Лиш, братіку, тебе довіку не сподівати. ЗОЮР. І. 27. А на святу неділеньку я й столи позастилаю і в гості вас, моя матінко, сподіваю. Мил. 202. До себе великого лицаря Семена Палія у гості сподіває. Макс. (1849), 89.
Троха нар. Обыкновенно въ соединеніи съ лишень, чи: троха лиш, лишень, троха чи. Едва-ли, чуть-ли. У Оглаві... Чи по знаку кому сей Оглав білохатий? Троха лиш! Шевч. 492. Троха лишень чи не отой зробив шкоду мені. Кіев. г. Троха, чи не пішли вони в ліс. Черк. у.
Шолудивець, -вця, м. Паршивець. Ой чиї ж то женці, да все шолудивці. Чуб. III. 229.
Нас спонсорують: