Випікання, -ня, с. Выжиганіе. — очей. Укоры. Лучче в чужій хатині та весело, ніж у своїй, та невгіддя, та звяга, та випікання очей.
Зволя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зво́лити, -лю, -лиш, гл. Соизволять, соизволить, позволять, позволить. Покохав я дівчину, а батько не зволяв брати її. Ох, вовче братіку, зволь же нам хоч пісню заспівать. Нащо ж Бог звалив серце дати, коли ся бідним не вільно кохати.
Моли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Молиться. Богу молись, а до берегу гребись. Розумний молиться, а дурень плаче.
Негадки нар. = нігадки.
Позна, -ни, ж. = шкода 1. Глядіт, щоб кінь позни не наробив.
Пропихати, -ха́ю, -єш, сов. в. пропхати, -пхаю, -єш, гл. Пропихивать, пропихнуть.
Пустота, -ти, ж. 1) Шалость, проказы. Ото вже пустоти робе. 2) соб. Шалуны. Дожидають мої голуб'ята. Оце як побачуть, з ніг мене звалять, тая пустота. Пустує цілий день моя оця пустота.
Сердити, -джу, -диш, гл. Сердить. Щоб не сердить отамана, покинув Оксану.
Сотворіння, -ня, с. Твореніе, существо. На землі, у землі, у морі.... і скрізь бачив усе, кожну людину, кожне найменче сотворінє.
Упірливо нар. Упорно. Мовчав упірливо.
