Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

челюсти
челюстники
челяда
челядин
челядина
челядинець
челядинка
челядинонька
челядинський
челядка
челядний
челядник
челядникувати
челядницький
челядниця
челядно
челядонька
челядський
челядь
чембор
чемер
чемера
чемерис
чемериця
чемерівка
чемерка
чемерчина
чемесити
чемір
чемліт
чемний
чемність
чемно
чемсати
чемчикувати
ченець
ченцювати
ченчик
ченчух
ченш
ченшовий
чень
чепа
чепак
чепарити
чепаритися
чепати
чепачок
чепелик
чепелина
чепель
чепельгати
чепеля
чепеляти
чепера
чеперуха
чепець
чепиргач
чепіга
чепілик
чепіль
чепірнатий
чепія
чепкий
чепко
чеплія
чепляти
чеплятися
чепрага
чепуляти
чепуристий
чепурити
чепуритися
чепурість
чепурка
чепуркуватий
чепурний
чепурніти
чепурно
чепурун
чепуруха
чепчик
черв
черва
червак
черваковий
черваковитий
червачок
червений
червениця
червеніти
червенобочка
червенодупец
червень
червеняк
червець
червивий
червивіти
червити
червиця
червишник
червінець
червінка
червінь I
червінь II
червінька
червіньковий
червіти
черво
червонастий
червоний
червонити
червоність
червоніти
червоно
червонобокий
червоноверхий
червоновидий
червоногрудий
червоножовтий
Брила, -ли, ж. Глыба, большой кусокъ. Гн. І. 120. Брила снігу, соли, льоду. О, се мабуть дуже сухо було, як горав; які брили повивертав: тут ні ралом, ні бороною нічого не вдієш. Липов. у. Ум. брилка, брилочка.
Ворожбит, -та, м. Гадальщикъ, колдунъ. Рудч. Ск. І. 43. Гол. І. 3.
Досвідча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. досві́дчити, -чу, -чиш, гл. 1) Свидѣтельствовать, посвидѣтельствовать, засвидѣтельствовать. 2) Испытывать, испытать, узнавать, узнать по опыту. (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом. Передм. до Кобз. Шевч. 1867. 3) Доказывать, доказать.  
За́їдки, -ків, м. мн. Закуска, дессертъ. Солоденькі заїдки.
Здешеві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Подешевѣть. Здешевіли огірки. Н. Вол. у. Вже воли здешевіли, бо орання пройшло вже. Камен. у.
Краповий, -а, -е. Въ крапинкахъ. Хто червоного пояса продає, а хто крапового пояса хоче. МВ.
Піднімати, -ма́ю, -єш, сов. в. підня́ти, -німу, -меш, гл. 1) Поднимать, поднять. Приїхала мила, в головочках сіла, да й підняла китаєчку да й заголосила. Мет. На заробітки, піднявши литки. Ном. № 11322. Щоб тебе горою підняло! Поднимать, поднять съ одра болѣзни, вылѣчить. Коли б Він, милосердний, хоч нашого вікарого підняв, що лежить недуж. Св. Л. 126. 2) Воздвигать, воздвигнуть. Бог зможе з сього каміння підняти дітей Авраамові. Єв. Мт. III. 9. Дай нам... народній дух з занепаду підняти. 3) Поднимать, поднять (крикъ, шумъ). Народ зійшовсь та гук такий підняв, мов цілину п'ять плугів орють. Греб. 382. 4) Возвышать, возвысить. Cм. підіймати. 5) Побуждать, побудить. Ти підняв мене зруйнувати його марно. K. Іов. 6)духа. Воодушевлять, воодушевить. Cм. підіймати. 7)на глузи, на сміх. Подымать, поднять на смѣхъ. Cм. підіймати.
Поштовий, -а, -е. Почтовый. Грин. III. 161.
Пужник, -ка, м. Раст. Turritis glabra L. ЗЮЗО. І. 139.
Ухоркатися, -каюся, -єшся, гл. Умаяться. О. 1862. І. 38. Обидві ухоркались, аж піт пройняв. Мир. Пов. I. 113.
Нас спонсорують: