Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

чижмар
чижми
чий
чик I
чик II
чика
чикавка
чикало
чикати
чикач
чикилдиха
чики-чики
чикір
чикнути
чиколодок
чиколоток
чикулівка
чим
чималий
чимало
чимбарка
чимбарь
чимбір
чимбрас
чимерка
чимисувати
чимсати
чимчикувати
чин
чина
чинарка
чинарчина
чинбарити
чинбариха
чинбарня
чинбарство
чинбарський
чинбарь
чинбурка
чингал
чиндокора
чиненник
чини
чинити
чинитися
чинка
чинки
чиноватий
чиноватний
чиновать
чинч
чинчериї
чинчикувати
чинш
чиншій
чиншовий
чиншовик
чиншуватися
чиньба
чинянка
чиняти I
чиняти II
чипавка
чипуга
чир
чиранка
чирва
чирвовий
чиргикати
чиренка
чирка
чиркот
чиркун
чирун
чирус
чирч
чирчак
чиря
чиряк
чирякуватий
чирянка
чирячка
численний
численність
численно
числити
числитися
число
чисниця
чистак
чисташ
чистенина
чистець
чистий
чистик
чистилище
чистило
чистина
чистити
чиститися
чистісінький
чистісінько
чистість
чистник
чистняк
чисто
чистобреха
чистобрьоха
чистовід
чистоплодний
чистополина
чистота
чистюк
чистюнький
чистюх
чистючка
читавий
читака
читальник
читання
Бобрунка, -ки, ж. = бобруниця. Вх. Лем. 393.
Де́рво, -ва, с. = Дерево. Вітер дерво хитає. Чуб. V. 946.
Загні́ток, -тка, м. Угнетенный. Там такий загніток, всякий ним послуговує. Брацл. у.
Маю́чий, -а, -е. Состоятельный, зажиточный. Камен. у.
Намени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Наименовать. Син батькові не «тату», чи як инако, сказав, а менням наменив. Ном. № 13549.
Нужний, -а, -е. 1) Изможденный, истомленный. 2) = нуждений і. Горе мені нужному, що я винен кожному.
Побожний, -а, -е. Набожный, благочестивый. От як розжився той чоловік, то покинув і пить, — і такий побожний зробився. Рудч. Ск. II. 22.
Посестрина, -ни, ж. = посестра. Прибули й посестрини дружечками. О. 1862. VIII. 24.
Уколисати Cм. уколисувати.
Шелом, -ма, м. Шлемъ. Брязчить шабля о шеломи, трещать списи гартовані. Шевч. 645. Ум. шеломо́к.
Нас спонсорують: