Житло́ -ла́, с. 1) Житье, жительство. Не буде тобі ні добра, ні житла. Чорноморці на житло пішли собі, чи їх погнали, на гряницю. Ідуть люде на житло в степ. Коротке сватання! Таке й житло швидке й коротке: як нитка порвалось ув один мент. 2) Жилье, жилище, обитель. В глухій глуші пошукати, там де людського житла, а ні садиби не знайти. Осядеться чужий в його наметі, його житло засипле з неба сірка. О, пом'яни, мій Боже, їх у житлах праведних своїх.
Киюра, -ри, ж. Ув. отъ кий.
Кресало, -ла, с. Огниво. А тим часом кете лиш кресало та тютюну. Ти курець? — Курець. — А є люлька, кресало й гаманець?
Неслух, -ха, м. Непослушный человѣкъ.
Однодворець, -рця, м. Однодворець. Чи не з міщан ви часом, або чи не з однодворців.
Позліплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Слѣпиться, склеиться (во множествѣ). Тісно посажала паляниці, бач, як позліплювались.
Припалювання, -ня, с. Опаливаніе, обжиганіе, прижиганіе.
Розсвербітися, -блюся, -бишся, гл. Раззудиться. Розсвербілась спина.
Хтокало, -ла, с. Спрашивающій: кто? «Хто?» — Хтокало.
Шелом, -ма, м. Шлемъ. Брязчить шабля о шеломи, трещать списи гартовані. Ум. шеломо́к.
