Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

титулування

Титулування, -ня, с. Величаніе по титулу, титулованіе. Шейк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 263.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТИТУЛУВАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТИТУЛУВАННЯ"
Ґа́ра, -ри, ж. 1) Пазъ, глубокая, но не сквозная продолговатая желобовина для вставки досокъ (напр. въ столбѣ забора), притесанныхъ брусьевъ и пр. Лохв. у. Cм. еще навій. Конст. у. 2) Повозка съ ящикомъ для возки земли, песку. Кіевск. у.
Ду́па, -пи, ж. Задница. Вх. Уг. 237. Хорошенько в три берези по дупах затинайте. ЗОЮР. І. 320. Ум. ду́пка.
Побреніти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Потечь журча; полетѣть жужжа. Текли річки, nобреніли до Заводовської аж у сіни. Чуб. III. 220. 2) Цвѣсть нѣкоторое время. Маківка побреніла та й осипалась.
Повизнаходити, -джу, -диш, гл. Найти, выискать (многое). Де що було дідівське... повизнаходила. Г. Барв. 484.
Рипливий, -а, -е. Скрипучій. Рипливий віз. МВ. ІІ. 14.
Розбелькотатися, -чу́ся, -чешся, гл. Разболтаться.
Скиснути Cм. окисати.
Тарготіти, -гочу, -тиш, гл. = торохтіти. Круг (у гончара) тарготить. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Хупавий, -а, -е. Красивый, нарядный, опрятный. Наша пані пишна за ворота вийшла; наша пані хупава роспустили рукава. Чуб. ІІІ. 235. Хупава молодичка: у хаті в неї чистесенько і сама прибрана як квіточка. Черниг. у., Ум. хупавенький. Хупавенька дівчинка — любо й подивитись. Черниг. у.
Шибучий, -а, -е. Бьющій въ носъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТИТУЛУВАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.