Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тиць

Тиць меж. 1) Для выраженія неожиданнаго появленія, встрѣчи. Тиць, аж і Гриць. Шейк. ХС. 1. 47. Я — тиць на поріг, а очі зараз і зустріли, чого бажали. Г. Барв. 67. А він мені тиць на зустріч. Шейк. 2) Отъ глагола ткнути. Вона йому тиць бублик у руки. Шейк. Хома зараз тут свою кирпу тиць. Г. Барв. 191. 3) тиць-миць = тик-мик. Багатирі глянули один на одного: тиць-миць, а того багатиря... і нема. Грин. І. 194.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 264.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТИЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТИЦЬ"
Кепкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. К. ЧР. 139. Ой косить хазяїн зелену діброву, аж піт з його лиця ллється, а чумак під возом сидить в холодочку та з хазяїна кепкує, сміється. Грин. III. 569. 2) Пренебрегать. Въ такомъ значеніи слово это находится въ одной пословицѣ, по всѣмъ признакамъ фальсифицированной, появившейся сперва въ «Ужинку» М. Г(атцука), а затѣмъ перепечатанной Номисомъ: Пани правдою кепкують, про теж у світі панують. Гатц. 345.
Отуха, -хи, ж. Ободреніе, утѣшеніе. Тільки його й отухи, що вип'є. Козел. у. Слов. Д. Эварн.
Перебаранчати, -ча́ю, -єш, гл. Мѣшать, препятствовать. Ном. № 2545. Коли б ви пак сиділи нишком та не перебаранчали (робити). Левиц. Пов. 172.
Придалий, -а, -е. Пригодный. Юрасева сосна тонкая да високая, тонкая да кудрявая на пчоли придалася. Мет. 195.
Проволока, -ки, ж. Замедленіе, проволочка. Шевч. (О. 1862. III. 7). Пішло наше діло у проволоку. Волч. у.
Прошив, -ву, м. Въ выраженіи: у прошив. Прошивая насквозь, продѣвая насквозь. Як виведеться стінка (очеретяна), то.... окрепляється дідами, прикрученими в прошив дерезою або пареним тонким тереном. О. 1862. V. Кух. 29.
Рай, раю, м. 1) Рай, жилище прародителей. Як Бог вигнав Адама і Єву з раю, то вони посідали в лісі. Чуб. І. 146. 2) Рай, жилище праведныхъ. У пеклі все тепло, а піди в рай, то й дровами дбай. Ном. № 200. 3) Родъ игры; также рай з пеклом. Ив. 34, 36, 37. 4) На второй день крестинъ обычай омовенія рукъ роженицы и пр., послѣ чего участники (кромѣ роженицы) идутъ въ шинокъ угощаться на деньги бабки; все это называется ходити в рай. ХС. VIІ. 433. Ум. райо́к, райо́чок. Шевч. 630. Чуб. III. 322.
Царгати, -гаю, -єш, сов. в. царгвути, -гну, -неш, гл. Дергать, дернуть. Вх. Зн. 77. Царгнув пес за ногу. Вх. Зн. 77.
Цюрити, -рю, -риш, гл. = дзюрити. Гол.
Черенній зуб. Коренной задній зубъ. Вх. Пч. І. 15. Cм. черевіний.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТИЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.