Виколювати, -люю, -єш, сов. в. виколоти, -лю, -леш, гл. 1) Выкалывать, выколоть. Темно, хоч око виколи. 2) Колоть, переколоть всѣхъ. Коли б свині роги, то б цілий світ виколола.
В'ятер, -ра, в'ятір, -ра, м. = ятір. Ніхто їх не ловив, — ні волоком, ні в'ятірами. Люде в'ятірі просушували.
Дотовкти́, -вчу́, -че́ш, гл. Дотолочь.
Збуй, збуя, м. = збій 2. Ой горе, чорний збую, поб'є тя наша кров.
Мі́ти, -мію, -єш, гл. = мати. То самий був Сава, котрий мів розбойників на Савур-могилі. В лісі було, листя міло.
Музика́нт, -та, м. = музика 2. Музиканти мої, ви заграйте мені!
Незгірший, -а, -е. Не плохой, довольно хорошій. І дівка була незгірша, хоч і не нашого роду, і заможненька.
Обкидати I, -да́ю, -єш, сов. в. обкидати, -даю, -єш, гл.
1) Обкидывать, обкидать.
2) Забрасывать забросать. Обкидали мене болотом.
3) Обметывать, обметать. Обкидай комір заполоччу.
Поотруювати, -труюю, -єш, гл. Отравить (многихъ).
Цівуватий, -а, -е. О цилиндрѣ: полый (напр. о стебляхъ растеній).
