Відпускати, -каю, -єш, сов. в. відпустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. 2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, чорним морем далеко гуляли. 3) Отпускать, отпустить, ослабить. Оце наївся, треба й очкур відпустити. 4) Разрѣшать, разрѣшить (отъ грѣховъ). Одпусти, Боже, гріха, в кого жінка лиха: і моя недобра.
Джо́я, джо́ї, ж. = Джеджора. Ум. Джойка.
Діскува́тися, -куюся, -єшся, гл. Искать, хлопотать. Пропав віл, не дуже за ним і діскуються.
Замо́ва, -ви, ж. Заговоръ, заклинаніе. Замова від гадюки.
Кількадесять числ. Нѣсколько десятковъ.
Коршмиця, -ці, ж. = коршма. Піп каже: ідімо до божниці; а п'яниця каже: ідімо до коршмиці.
Невидний, -а, -е. Темный, непроглядный. Ум. невидне́нький. Ой темна, темна, ой та невидненька та, пане-брате, ніч.
Причепурити, -рю́, -ри́ш, гл.
1) Пріодѣть, принарядить. Царь і взяв його, — одягли, причепурили.
2) Пріукрасить, убрать. Так гарненько причепурила хату.
Стичка, -ки, ж. Случай. Ні, зо мною стичка та (що вузди вкрадено) сталась уперед, а послі вже й у попа.
Ціжби, -бів, ж. Сапоги. Тепер усе мі грайте! Чорні ціжби попраскали, червени мі дайте.