Відрубок, -бка, м. Отрубокъ.
Глипати, -паю, -єш, гл. = лупати. За обід посядемо, — так і глипа на всіх, як хто ложку до рота несе.
Дуре́па, -пи, ж. Дура, дурища.
Курзю-Верзю. Чепуха, безсмысленная болтовня. Курзю-верзю, Борисихо, дай куті на гречку! Курзю-верзю! Горох молочу!
Легкоду́мство, -ва, с. Легкомысліе. Видавати всякі ґазети... ради редакторської наживи з людського недосвіду і легкодумства.
Мня́тися, мну́ся, мне́шся, гл. 1) Мяться. Терлось та м'ялось. 2) Мяться, не рѣшаться. Молоденький козаченько під оконечком мнеться.
Підшкильнути, -ну, -неш, гл. Посмѣяться надъ кѣмъ, уколоть насмѣшкой. Воно було й на лад пішло у їх дім, та Ілько підшкильнув пана трохи, а він і каже: «як отак шкилювати з мене, так шкода! не найму землі».
Полигатися 2, -гаюся, -єшся, гл. Потащиться, отправиться. Поли́галась і я у Київ.
Розвивати, -ва́ю, -єш, сов. в. розвити, -зів'ю, -єш, гл.
1) Развивать, развить.
2) Дѣлать, сдѣлать такъ, чтобы распустились растенія. Мале соловя сади розвиває. Садами летіла, сади розвивала та своїми голосами.
3) Разворачивать, разворотить. Ой на, мила, біле плаття, не розвивай, не гляди, піди в Дунай попери.
4) Распускать, распустить, развернуть (знамя). Пішли, розвивши короговки.
Хмара, -ри, ж.
1) Туча, облако. Це, шо ми бачим над собою синє, до це ще не небо, а це оболоки; а те, шо ходить попід оболоками, до то хмара. Смутно мені та сумно мені, мов я в чорну хмару ввійшла.
2) Множество, масса. Хмарою йдуть люде.
3) заходити в хмару. Фантазировать.
4) хмарою перейти. Пройти безслѣдно. Не журись: хмарою перейде, та й край. Ум. хмарка, хмарочка, хмаронька. За сонцем хмаронька пливе. Ясні зірочки — то світилочки, чорні хмарочки, до то свашечки.
