Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тихо

Тихо нар. 1) Тихо, негромко. 2) Тихо, медленно. Місяць тихо плавле. К. Псал. 163. 3) Тихо, спокойно. І світ ясний невечірній тихо просіяє. Шевч. А ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. Ум. тихенько, тихесенько. Прокинеться, — тихесенько в осоки питає. Шевч.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 264.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТИХО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТИХО"
Гузире́ць, -рця, м. Ум. отъ Гузирь.
Докоря́ння, -ня, с. Укоры, упреки; упреканіе. Грин. ІІІ. 383.
Йойкота́ти, -кочу́, -чеш, гл. = Йойкати. Желех.
Кукібник, -ка, м. Рачительный, заботливый человѣкъ. Ум. кунібничок. Черниг. г.
Надзвича́йно нар. Необычайно, чрезвычайно.
Натужати, -жаю, -єш, гл. Гнать лошадь сверхъ силъ ея. Ми, їдучи, не натужали коня. Волч. у. (Лободовск.).
Прислини мн. = паслін. Вх. Пч. І. 13.
Промівка, -ки, ж. Рѣчь. Послухайте мене і моєї промівки. Шух. І. 192. Cм. промова.
Суятний, -а, -е. Плохой, затруднительный, стѣснительный (объ обстоятельствахъ). Суятна на мене година — я въ затруднительномъ, тяжеломъ положеніи. Вх. Зн. 68.
Шпиця, -ці, ж. 1) Спица. 2) Снарядъ для сниманія коры съ березы. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТИХО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.