Буркотун, -на, м.
1) Воркующій (эпитетъ голубя). Cм. буркун.
2) Ворчунъ. Cм. буркун. Ум. буркотунець.
Відвічальний, -а, -е. Отвѣтственный.
Кістриця, -ці, ж. = костриця.
Мурда, -ди, ж. Овца, черная вокругъ глазъ.
Нутрости, -стів, ж. мн. Внутренности.
Похідня, -ні, ж. Перекидной мостикъ, напр. отъ берега до барки, до мельницы, и т. п.
Прилука, -ки, ж. 1) Присоединеніе. 2) Полянка среди лѣсовъ. Норови і воли пасуть прилуками. мн. прилуки. Поперемѣнно то лѣсъ, то поле. 3) Названіе города: Прилуки. Славен город Біла Церква, славніша Прилука.
Роз'їдати, -да́ю, -єш, сов. в. роз'їсти, -ї́м, -їси, гл. Разъѣдать, разъѣсть.
Стусати, -саю, -єш, гл. Толкать.
Хлипати, -паю, -єш и -плю, -плеш, гл.
1) Всхлипывать, плакать. Прийшла Венера іскривившись.... і стала хлипать перед ним. Петрунева пенька слізоньками хлипає.
2) О сапогахъ, въ кот. попала вода: издавать при ходьбѣ звукъ отъ присутствія воды. На річку йшли чоботи, — рипали, а з річки йшли чоботи, — хлипали. Ha.
