Верткий, -а, -е. Вертлявый, шустрый. Був там один, що його прозвали Малпою, швидкий та верткий, що й з під ступня викрутиться.
Відломлювати, -люю, -єш, сов. в. відломити, -млю, -миш, гл. Отламывать, отломить.
Гноїти, гною, -їш, гл.
1) Гноить. Діди строють, а баби гноють.
2) Унаваживать, удобрять.
Да́ток, -тку, м. 1) Даяніе. Придаток не стоїть за даток. 2) Подаяніе. Даток убогому вчинити.
Женьча́р, -ра, м. = жнець.
Крупний, -а́, -е́ = крупкий. Зазнаєши крупного й м'ягкого.
Кухарити, -рю, -риш, гл. = кухарювати.
Мизе́льний, -а, -е. = мизинний. Ломить ручки і мизельні пальці.
Попісцяти, -цю, -циш, гл. Пососать. Як попісце корову теля, то й дасться здоїти.
Хибити, -блю, -биш, гл. 1) Ошибаться, давать промахъ, погрѣшать, сбиваться съ пути. Мір землю сажнем, а не ланцюгом, то не будеш хибити. Не хибив я проти його закону, його слова ховав у щирім серці. Прямуйте ж, добродію, куди задумали, не хиблючи. 2) Миновать, обойти. Він думав, що то його хибить. То вже вас не хибить — мусите робити.
