Десятча́ний, -а, -е. Изъ холста въ 10 пасмъ.
Доно́шувати, -шую, -єш, сов. в. доноси́ти, -ношу́, -сиш, гл. 1) Донашивать, доносить, оканчивать, окончить ношеніе. Це ще материну юпку доношую. 2) Донашивать, доносить, износить одежду. віно́чка доноси́ти. Сохранить дѣвство. Либонь, козаченьку, віночка не доношу!... Треба, козаче, три серпанки купити: одним серпанком мале дитя сповити, другий серпанок бабусенці дати, а третій серпанок самій треба надіти.
Застава́ти, застаю́, -єш, сов. в. заста́ти, -ста́ну, -неш, гл. Заставать, застать. Буду бігти, коня гнати, щоб дівку застати. Іди, корови дій, що від батька нагнала. — Я ті подою, що в тебе застала.
Кригнати, -наю, -єш, гл. Хирѣть; охать, стонать. Старий дід кригнає.
Ли́чити, -чить, гл. безл. 1) Приличествовать, слѣдовать. Підпережись, як личить у поході. 2) Быть къ лицу, идти. Ці бинди їй дуже личать.
Муркоти́ло, -ла, м. = муркотій.
Плекатарка, -ки, ж. Кормилица. Ум. плекатаронька.
Попригрівати, -ва́ю, -єш, гл. Пригрѣть (во множествѣ).
Приручати, -ча́ю, -єш, сов. в. приручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить. Кому ж ти мене, мій батечку, приручаєш? Покидаєш мене, серденятко моє! Ой кому ж ти приручаєш?
Удержувати, -жую, -єш, сов. в. удержати, -жу, -жиш, гл. Удерживать, удержать. Єдин кіл плота не вдержить. Таке слизьке, що й обома не вдержиш.
