Висвячуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. висвятитися, -чуся, -тишся, гл. Посвящаться, посвятиться (въ духовный санъ). Висвятився семинарист на попи.
Гаманець, -нця, м. Ум. отъ гаман.
Гойна, -ни, ж. Побѣгушка, вертушка.
Костяниця, -ці, ж. = камениця 2.
Молоти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Молотить. Прийшов брат до брата кликать молотити: «Не здужаю, брате, ціпа піднімати». 2) Колотить, бить кого. Губи та опенечки, — заходився старий коло ненечки: як став молотить, так аж пірря летить.
Облук, -ка, м.
1) Согнутый пруть, дуга (отдѣльно и какъ часть снарядовъ). 225.
2) Лука сѣдла.
Причет, -та и -ту, м.
1) Причтъ. Причет в підрясниках ходить, то панотці мусять ходить в рясі.
2) Свита, лица, сопровождающія кого. Увесь весільний причет молодого рушає до молодої, співаючи.
3) причет, -ту. Причастіе къ дѣлу, участіе въ дѣлѣ. Став він мені признаватись про ті смушки, що покрадено у жида, а я й питаю: «Хиба й ти в тім причеті?» — А він і каже: «Нас три бую».
Спиж, -жу, м. 1) Бронза, мѣдь, колокольный металлъ. 2) Зарубка, углубленіе, вырубленное въ кускѣ дерева. 3) Раст. Cornus sanguinea L.
Хлюнути, -ну, -неш, гл. Хлынуть. Вода так і хлюне тобі у вічі.
Чирка, -ки, ж.
1) Чирокъ (утка). Не туди чирка носом керує.
2) Чирей.
