Год, -ду, м. 1) Годъ, Год — великий чоловік. Влітку день — год. Ой гуляв, гуляв бідний козак-нетяга сім год і чотирі. Сім год баба похмілялась, та з похмілля і вмерла. Два годи любились вони дуже. Другого чи третього году прислав їй гроші, — на второй или на третій годъ прислалъ ей деньги. у год. Черезъ годъ. Дак він жив год. Вони в год як раз і прийшли довідаться. під год, як до году. Какъ въ какой годъ. Під год (як до году) так і хліб родить. год-у-год. Изъ года въ годъ. Так год-у-год і живемо, хвалити Господа. в ряди-годи. Рѣдко, иногда. 2) мн. года. Лѣта. Инший молод годами, та старий літами. года вийшли кому. Достигъ извѣстныхъ лѣтъ. Піп не хоче вінчати: ще, каже, йому года не вийшли. 3) у году бути. Служить по найму на годъ. по годах ходити. Служить пр найму на годъ нѣсколько лѣтъ. Та щоб я й горенька не знала, та щоб я не ходила по годах. Та буде ж мене по строках, буде ж мене й по годах. Ум. годок, годочок. Їй дванадцять годочків.
Драбки́, -кі́в, м. мн. Рѣшетки, составляющія боковыя стороны телѣжнаго ящика и имѣющія видъ небольшой лѣстницы.
З'їзд, -ду, м. Съѣздъ. Аж там такий з'їзд — повен двір.
Крилечко, -ка, с. Ум. отъ крило.
Кучугура, -ри, ж.
1) Холмъ. Дорога то спускалась у байраки, то обходила кудлаті кучугури. Употребл. во мн. ч. обозначаетъ холмистую мѣстность. На таких кучугурах сів, що ніхто не зайде, не заїде.
2) Куча. Яка кучугура з'їдів, — хоч би на топливо брали. Кучугура й три оберемки (багато).
Охвицер, -ра, м. Офицеръ. Ум. охвице́рик, охвице́рочко.
Подратися, -деруся, -ре́шся, гл.
1) = подертися. Пошарпався, увесь подрався, на тім'ї начесав аж струп.
2) Полѣзть, покарабкаться; потянуться. Пан Підпольський подрався на дуба. Одно дерево стовбом подралось догори.
Позав'язувати, -зую, -єш, гл. Завязать (во множествѣ). Назад руки (новобранцям) позав'язували.
Позатліватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Затлѣться (во множествѣ). Положила дров у піч, щоб на завтра висохли, а вони позатлівалися.
Розчинка, -ки, ж. Ум. отъ розчина.
