очіпок
Очіпок, -пка, м. Головной уборъ замужней женщины — вродѣ чепчика. Знаю, що в Хіврі нема очіпка. Ум. очіпочок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 82.
Том 3, ст. 82.