Гробови́к, -ка́, м. Як гробовики, ховаються по горищах, по погрібах..., переховують чуже, награблене добро.
Задкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Идти задомъ, пятиться. Дивлюсь: задкує-задкує — та в двері. 2) Идти сзади, слѣдовать. Іде султан; за ним наші задкують небоги.
Запам'Ята́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Запомнить, удержать въ памяти. Мати вмерла — я ще малесенькою була, добре й незапам'ятаю. Весною була дуже велика вода в Росі, що й люде насилу таку воду запам'ятають. 2) Забыть.
Знижатися, -жаюся, -єшся, сов. в. знизитися, -жуся, -вишся, гл.
1) Понижаться, понизиться. Горо моя, горо, то єсь ся знижала.
2) Унижаться, унизиться.
Мурза́лець, -льця, м. = мурзак? Уже ж мені, превражії мурзальці, та й Вкраїна не мила.
Перегільчастий, -а, -е. Вѣтвистый? Гільце вили... перегільчасте, перебірчасте.
Прорубати Cм. прорубувати.
Склепитися Cм. склепатися.
Смикати, -каю, -єш и смичу, -чеш, одн. в. смикнути, -ну, -неш, гл. 1) Дергать, дернуть. За гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Ми сидимо, а він смиче мене за одежу та й пита: чи нема у вас копишника. 2) Выпить. Через край смикнув окаянної варенухи. Добре цівкою смикнув. 3) смикнути лю́льки. Покурить. А чи не смикнули б, пане Павле, люльки? 4) Тащить, стащить. Стала смикати хазяйське то се, то те.
Факт, -ту, м. Фактъ. Показуємо.... на сей сумний факт, усякому у нас звісний. Давно то було, але то факт.
