Змарніти, -ні́ю, -єш, гл. Исхудать. Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла. : За довгий час змарнів, борода одросла.
Опуд, -да, м. = опудало. Проти птахів кладуть по городах туди... На о́луди ставлять хрест, із патиків, надівають на него фелеґу — подертий сердак або сорочку і вкривають старою кресанею.
Отік, отоку, м. Гной (изъ нарыва).
Посхнути, -ну, -не́ш, гл. = посох(ну)ти. Ще тиждень поцвітуть, а потім і посхнуть.
Превелебний, -а, -е. Высокопочтенный, высокодостойный, — главнымъ образомъ титулъ духовнаго лица. У Шевченка о козацкой радѣ: Превелебную громаду докупи скликали.
Степок, -пка, м.
1) Ум. отъ степ.
2) Названіе вола дикаго нрава.
Стрийна, -ни, ж. 1) = тітка, батькова сестра. 2) = дядина.
Сцячка, -ки, ж. Болѣзнь: недержаніе мочи.
Тала, -ли, ж. Раст. Salix pentandra L.
Хамса, -си, ж. Рыба анчоусъ.
