Вавчар, -ра, м. Кличка стараго кота. Ой ти вавціру поганий! (говорится переносно и о человѣкѣ, совершающемъ проказы, наносящемъ ущербъ).
Заду́шний, -а, -е. 1) О воздухѣ: спертый. 2) Заупокойный, поминальный. — день. День всеобщаго поминовенія, родительская суббота.
Зотління, -ня, с. Тлѣніе, истлѣніе. Моїм костям зотління я бажаю.
Крамнина, -ни, ж. = крамина. Де ж тобі, мила, крамнини шукати? Будеш, миленька, в плосконній лежати. Навчала її рідная мати... в дорогу крамнину сповиваючи. У тих москалів усяка крамнина є.
Мня́вкати, -каю, -єш, гл. 1) Мяукать. 2) Невнятно и плохо говорить. Так що ж бо наш Уласович? Ні пари з уст. Далі принявся, мнявкав-мнявкав, та й начне про воли, кінчає про голуби...
Накарпа́с, -су, м. Потасовка. Пішли кулачні накарпаси, в виски і в зуби стусани. Дали рутульцям накарпас.
Оглядатися, -даюся, -єшся, сов. в. огля́дітися, -джуся, -дишся, гл.
1) Оглядываться, оглянуться, осматриваться, осмотрѣться. Летить орел по над морем та й не оглядається. Оглядайся на задні колеса.
2) Только сов. в. Хватиться. Оглядівся пан, уранці вставши, аж у його покрали. Візьми, дурний, та й застроми два свердли... Коли сьогодні огляжуся, — аж і сліду не знать, де стреміли.
Переказувати, -зую, -єш, сов. в. переказати, -жу, -жеш, гл.
1) Пересказывать, пересказать, разсказать. Усього й переказати не можна.
2) Передавать, передать на словахъ. Перекажу я свому роду хоч чорненькою вороною. Перекажіть дівоньці: нехай мене не любить. Він їй переказує поклони. Переказувала мати, щоб ти прийшла до неї.
3) Говорить, сказать все одно за другимъ, называть, назвать одно за другимъ. Та вже нема й казок, усі переказав, — лягаймо спати. Подаруй, каже чорт, мені те, що в тебе дома єсть. Вже царь переказав все, що було в його найкращого, а чорт все каже: ні!
Підпушати, -ша́ю, -єш, сов. в. підпуши́ти, -шу́, -шиш, гл. — землю. Разрыхлять, разрыхлить землю.
Чубак, -ка, м. Свиристель европейскій, Bombycilla garrula.
