Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

догорілий

Догорі́лий, -а, -е. Догорѣвшій.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 408.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОГОРІЛИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОГОРІЛИЙ"
Ди́мна, -ни, ж. Родъ небольшихъ круглыхъ сливъ. Вх. Лем. 410.
Жичат́и, -ча́ю, -єш, гл. = позичати. Угор.
Лигну́ти, -гну́, -не́ш, гл. 1) Cм. лягати 2. 2) Ударить, хватить. Ларченка як хто по потилиці лигнув. Мир. ХРВ. 263.
Наблука́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Нашляться вдоволь.
Намоло́тися, -мелю́ся, -лешся, гл. Намолоться.
Освідчити, -ся. Cм. освідчати, -ся.
Помірниця, -ці, ж. Бочка, въ которую ссыпаютъ зерно мельнику.
Римарь, -ря, м. Шорникъ. Cм. лимарь.
Стук! I меж. Стукъ. Стук-стук в віконце. Рудч. Ск. II. 4.
Чепурість, -рости, ж. Аккуратность, опрятность, красота. Гарно вас, паничу, хтось підстриг; ззаду така чепурість, аж любо дивитися. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОГОРІЛИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.