Відпускати, -каю, -єш, сов. в. відпустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. 2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, чорним морем далеко гуляли. 3) Отпускать, отпустить, ослабить. Оце наївся, треба й очкур відпустити. 4) Разрѣшать, разрѣшить (отъ грѣховъ). Одпусти, Боже, гріха, в кого жінка лиха: і моя недобра.
Дру́бен, -бна, -не = дрібен. В полі, могти, друбен дощик іде, ой той мені раноньки промиє. Ум. друбне́нький. Бодай же вам, панове-молодцове, да три літа боліти, а що ви мене посиротили і друбненькі діти.
Запри́дух, -ху, м. Очень крѣпкая водка.
Обмакотижити, -жу, -жиш, гл. = обмакотирити.
Обрубка, -ки, ж. Опушка тулупа.
Плескавиця, -ці, плесканка, -ки, ж. Рыба Abramis (Blicca) argyrolenca.
Повипускати, -ка́ю, -єш, гл. Выпустить (многихъ). Сад-виноград витоптали, райськії пташки повипускали. Повипускала дівка людей (з неволі).
Серденько, -ка, с.
1) Ум. отъ серце.
2) Насѣк. То-же, что и сонечко, Coccinella.
Скализуб, -ба, м. Зубоскалъ.
Студениця, -ці, ж. = криниця. Пішла б любка та й принесла ой водиці з студениці.
