Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

довільний

Дові́льний, -а, -е. 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. Н. Вол. у. 2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. Харьк. 3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. Харьк. у. 4) Произвольный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 403.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОВІЛЬНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОВІЛЬНИЙ"
Болібрюх, -ха, м. пт. Emberiza milliaria, подорожникъ. Вх. Пч. II. 10.
Вигоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. ви́горіти, -рю, -риш, гл. 1) Выгорать, выгорѣть. Каганець вигорів. Вигорів увесь Батурин. 2) Выгорать, выгорѣть; желтѣть и сохнуть отъ сонца. Городи такі високі, що все вигоряє. Кіевск. у. Паша вигоріла до коріня. Стор. І. 50.
Відрублювати, -люю, -єш, гл. = відрубувати. Стор. І. 151.
Гілля Ii, -ля, с. соб. Вѣтви. Ой вітер не віє, гілля не колише. Мет. 244. Ой дуб на березу гіллям похилився. Н. п. Ум. гіллячко. Дубок і опустив гіллячко. Грин. І. 148.
Обслухати Cм. обслухувати.
Особно нар. = особне. Хай вони собі особно, а ми — особно. Мир. Пов. II. 68.
Отце нар. = отсе.
Плугарь, -ря́, м. = плугатарь.
Подоплітати, -та́ю, -єш, гл. Доплести (во множествѣ).  
Правовірний, -а, -е. Правовѣрный. Правовірні християне. ЕЗ. V. 74. Правовірні наші мусульмане. К. МБ. X. 19.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОВІЛЬНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.