Гургу́ц, меж. для выраженія звука отъ паденія. Як перескакував уже, гургуц! — каже.
Ґудзюсь-на! Призывъ для свиней.
Матни́стий, -а, -е. Имѣющій большую матню.
Моли́тва, -ви, ж. Молитва. Се то отцева молитва й материна нас видимо карає. Дума. Аж ось за отцевські й материнські молитви дав їм Бог і дочечку. вичитати молитву. Пожурить, побранить. Я ж тобі дома вичитаю молитву! Ум. моли́твочка. молитовка.
Півзен, -на, півзень, -ня, м.
1) = півзина.
2) Въ шутку: сопля. От поправ півзеня під носом! ще-сь не навчив, щоб матір навчати.
Піщак, -ка, м. пт. Anthus, щеврица.
Попеня, -ня́ти, с. Ребенокъ попа, священника. Возив попенят у губерню, — у школу, чи що.
Ру́та, -ти, ж. 1) Раст. a) Ruta graveolens L. Зелене, як рута. б) — пташи́на. Fumaria officinalis. в) — польова́. Onobrychis sativa. 2) Родъ писанки съ рисункомъ, въ которомъ заключается близкій къ трезубцу знакъ трискелъ или трикветръ. Ум. Ру́тка, ру́тонька, ру́точка.
Ситити, -чу́, -ти́ш, гл. 1) — мед. Дѣлать изъ меду сыту. Чи ситив медок на святий вечір. 2) Насыщать. Отець да і мати старшого сина кляне, проклинає, із очей зганяє, середульшого сина ситить, жалує, поважає, за гостя принімає. Трупи б тліли та ситили й без того ситу землю.
Тулитися, -лю́ся, -лишся, гл. Жаться, прижиматься, льнуть. Переполохані панянки тулились по кутках. Оце тобі, горобчику, так не вчись, до чужої голубоньки не тулись. Жене тебе неволя з України, із рідним словом тулишся мов злодій.
