Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відпуст

Відпуст, -ту, м. Отпущеніе грѣховъ, разрѣшеніе. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. на відпуст ходити. Ходить на богомолье. З дитиною на відпуст, а з лихою долею на весілля. Ном. № 8109.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 225.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПУСТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПУСТ"
Божка, -ки, ж. = божіння. Шух. І. 41.
Вилити, -ся. Cм. виливати, -ся.
Вінчальна матка. Посаженная мать. Хотин. у.
Комарня, -ні́, ж. соб. отъ комарь. Комарня так і лізе у вічі.
Метикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Размышлять, соображать.
Поколисати, -са́ю, -єш, гл. = поколихати. Трошки поколисала, воно й заснуло.
Покутник, -ка, м. Кающійся, отбывающій покаяніе, эпитемію.
Поноченько нар. Довольно темно. Поноченько тоді вже було, не зовсім і видко — не можно і розібрать — що воно. Екатер. у. Уже стало поноченько добре, як ми верталися з поля. Волч. у.
Удатно нар. = удатне.
Уплюснути, -сну, -неш, гл. Упавь въ воду, сразу погрузиться. Мирг. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДПУСТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.