Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відпуститель

Відпуститель, -ля, м. Отпускающій. Я Іван Хреститель, — гріхам відпуститель. Рудч. Ск. І. 178.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 225.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПУСТИТЕЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПУСТИТЕЛЬ"
Безґрунтий, -а, -е. 1) Не имѣющій усадебной земли. 2) Безземельный.
Маста́к, -ка́, м. = мисте́ць. От я до жалю не мастак. Котл. Ен. VI. 49.
Напа́шити, -шу, -шиш, гл. = ii. напасти. Скотина напашена.
Неповинний, -а, -е. 1) Невинный, неповинный. Карайте мене, а неповинного пустіть на волю. Стор. МПр. 84. 2) Не должный.
Оскорбляти, -ля́ю, -єш, сов. в. оскорби́ти, -блю, -биш, гл. Обижать, обидѣть, причинить несправедливость. Вх. Зн. 45. Семен був парубок годний... було й малу дитину не оскорбить. Федьк.
Офірувати, -рую, -єш, гл. = охвірувати. Чуб. ІІІ. 376.
Позивання, -ня, с. Привлечете къ суду, судебный процессъ.
Рождення, -ня, с. 1) Рожденіе. Ой був же я на рожденні в Діви Марії, породила Діва сина в яслах на сіні. Чуб. III. 368. 2) Потомство. Жаль свого рождення. Кв. Наслідує тобі твій син, твоє рождення. К. Псал. 300.
Торгун, -ну, м. Раст. Ptarmica cartilaginea DC. Анн. 277.
Чухна, -ни, ж. = чухачка. Гадяц. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДПУСТИТЕЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.