Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відпозивати

Відпозивати, -ва́ю, -єш, гл. Вернуть судомъ. Дак я оце іду позивать: може як небудь чи не відпозиваю своє. Чуб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 224.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПОЗИВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПОЗИВАТИ"
Баландіти, -джу, -диш, гл. Болтать, говорить пустяки. Желех.
Безхатько, -ка, м. = безхатник. Харьк. г. Слов. Д. Эварн.
Браха, -хи, об. Берущій, берущая. Будеш даха, будеш і браха. Черниг. у.
Вилізти Cм. вилазити.
Відліч, -чі, ж. Вычитаніе. К. Грам. 100. Одліччу.... зветься справа, що нею одно число одлічується від другого, або зменшується другим. Кон. Ар. 4.
Змаліти, -лію, -єш, гл. Сдѣлаться меньше, уменьшиться. Желех.
Зохотитися, -чуся, -тишся, гл. Почувствовать охоту, желаніе. Харьк. у. Зохотився до школи хлопець. Черк. у.
Підібрати, -ся. Cм. підбірати, -ся.
Поплічник, -ка, м. Помощникъ, подручный.
Примудрувати, -ру́ю, -єш, гл. Придумать, ухитриться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДПОЗИВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.