Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виривати I

Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл. 1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201. Виривав кущі з корінням. Стор. МПр. 109. Хоче у вовка з зубів вирвати! Ном. № 4853. 2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРИВАТИ I"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРИВАТИ I"
Доди́бати Cм. Додибувати.
Мандрува́ння, -ня, с. Странствіе.
Мо́рскати, -каю, -єш, гл. Хлестать, бить. А тут лях за чуб хватає і скляницею межи очі морскає. Макс.
Несогірше нар. = незгірше.
Опіратися, -ра́юся, -єшся сов. въ опертися, опру́ся, -решся,, гл. 1) = і. обпіратися, обіпертися. Ой перестань, чумаченьку, на пужально й опіратися. Чуб. V. 1033. 2) Сопротивляться, оказывать, оказать сопротивленіе. Вже біді не опруся. Гол. І. 178.
Підберезник, -ка, м. Порода грибовъ. Лохв. у.
Повищирювати, -рюю, -єш, гл. = повискаляти.
Покохатися, -хаюся, -єшся, гл. Полюбить другъ друга. З сиротою покохалась. Шевч. 361. Бодай тебе, бодай мене, бодай нас обоє! А що ж ми покохались на лишечко своє. Мет. 63.
Постривати, -ва́ю, -єш, гл. Подождать, погодить. З якої речі? Постривайте! Озвався сивий дід. Гліб. Постривай бо, не сунься поперед батька в пекло. Левиц. І. 102.
Телепень, -пня, м. 1) То, что болтается, мотается. Шейк. 2) Колокольный языкъ. Драг. 167. Ном. № 10915. Мнж. 173.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИРИВАТИ I.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.