Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вирвання

Вирвання, -ня, с. Вырываніе. Чуб. І. 85.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРВАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРВАННЯ"
Борошнити, -ню́, -ни́ш, гл. Обсыпать мукой, запачкать мукой.
Вигорілий, -а, -е. Выгорѣвшій.
Громадя́нка, -ки, ж. Женщина, принадлежащая: къ обществу, къ міру.
́Євірниці, -ниць, ж. мн. = порічки. Шух. І. 109.
Засе́ра, -ри, об. Нечистоплотный человѣкъ.
Знехотя, зне́хочу, нар. Нехотя, противъ воли, неохотно. Давно! — знехотя промовив Сухобрус і замовк. Левиц. Пов. 42. Знехочу баба порося ззіла. Посл.
Напекарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Напечь (хлѣба)!
Перебердина, -ни, ж. Лучина, добытая изъ стараго валежника. Радом. у.
Прогрімати, -маю, -єш, гл. Прогремѣть.
Сіделечко, -ка, с. Ум. отъ сідло.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИРВАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.