Гряди́на, -ни, ж. 1) Градина. Як грядини, у його котилися сльози. 2) Твердая земля между болотами; полоса земли, находящаяся выше поверхности по сторонамъ. Як дорогою їхав я зараз після великодня, то оце грядина суха, а далі улоговина — й кально. Отак у Чорноморії: оце грядина — сіно гарне, степове, а це улоговина — осока, очерет.
Ді́лечко, -ка, с. Ум. отъ ді́ло.
Дуна́єнько, дуна́єчко, -ка, м. Ум. отъ дунай.
Замчи́ще, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стоялъ замокъ, также и развалины замка. Про це замчище... у церковних записах, кажуть, є переписано про все: і коли ті вали повисипувані, і хто тії мури мурував, що тепер од їх тільки цегла та камінячки валяються. Як Си то ти, Богдане п'яний, тепер на Переяслав глянув та на замчище подививсь.
Зби́ти, -ся. Cм. збивати, -ся.
Обкоситися, -шуся, -сишся, гл. Окончить косьбу.
Позатаскувати, -кую, -єш, гл. Затащить, затянуть (во множествѣ).
Попродовбувати, -бую, -єш, гл. Продолбить (во множествѣ). У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить.
Приповістися, -вімся, -віси́ся, гл. = приповісти 2. Сестра плаче, а приповістися і мені навіть не хотіла.
Стриб 1, -бу, м. Скачекъ. Напірай на стриб та ще й на добрий.
