Безкарний, -а, -е. Безнаказанный. Безкарні боги.
Більмо, -ма, с. Бѣльмо. Більмо окові нічого не шкодить, але не бачить. Більмо із ока зганяти. А більмом би ти очі зайшли! (Брань).
Докоси́ти, -ся. Cм. докошувати, -ся.
Забринжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Зажужжать. Кулька забринжала.
Наваля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Напачкать. Півень на жердочці сидить, да все... все..., да купу таку наваляв, таку здорову.
Рахмистиня, -ні, ж. Счетчица.
Скатувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Измучить, истязаніями, пыткой. Увидів Христа такого скатованого.
2) Казнить. Бабину дочку прив'язав коню до хвоста й пустив у поле. Так її скатували.
Сколювати, -люю, -єш, сов. в. сколоти, -лю, -леш, гл. Уколоть, заколоть, проколоть. Сколює кожну житину шилом. Ой ходила молода дівчина по лісочку да сколола білую ніжку на трісочку. Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами. Котрий котрого да на стрілочку сколе. Вони сами скололи того гайдамаку.
Сумлінно нар. Добросовѣстно.
Убірати, -ра́ю, -єш, сов. в. убрати, -беру, -реш, гл. 1) Одѣвать, одѣть, наряжать, нарядить, убирать, убрать. Укинь мене в болото, а я тебе вберу в золото. Вбери й пенька, то стане за Панька. Ой косо, косо кохана! сім літ я тебе кохала, що-неділеньки вбірала. убрати в шо́ри. Первоначально — запречь, переносно: забрать, взять въ руки. 2) Надѣвать, надѣть. Скидай з себе свої лати, вбірай дорогії шати. 3) Убирать, убрать, принять. Убрав, як сіно в годину. Хліб убірає, хто його має. Так росходивсь, шо і в два не вбереш. 4) Пачкать, запачкать. Убрав ноги в куряву. 5) — в себе. Всасывать, всосать. 6) Ѣсть, съѣсть. Вбірай, свате, капусту.
