Го́рдий, -а, -е. 1) Гордый, спесивый, надменный. Горда душа в убогім тілі. Люде горді; горді очі; думи горді; пішов гордою ходою. 2) Величественный. Ой з-за гори, з-за крутої горде військо виступає.
Зубцьований, -а, -е. Имѣющій зубчатый орнамента.
Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Обміряти, -ря́ю, -єш, сов. в. обміряти, -ряю, -єш, гл.
1) Измѣрять, измѣрить.
2) Обмѣривать, обмѣрить.
Пахучий, пахущий, -а, -е. Душистый. Хай ваша душка буде між солодкими медами, перед пахучими ладанами. Чебрець — зілля пахуще. Пахуще, як м'ята.
Підлатати Cм. підлатувати.
Примолотити Cм. примолочувати.
Сіра, -ри, ж. Сѣра. Він мене сірою не подкурить. Болѣе употребительно Ум. сірка.
Сягонути, -ну, -неш, гл. То-же, что и сягнути, но выражаетъ большую силу дѣйствія. І сягонеш умом до його правди.
Цурпалок, -лка, м. = цурупалок. Ум. цурпалочок.
