Дворе́ць, -рця́, м. = Двірець. Ой на горі дворець карбований, а в тім дворці хлопець мальований.
Доскона́льний, -а, -е. = досконалий 2. Звісно, той там у школах, потім у віську, хазяїна досконального нема.
Завгоро́дній, -я, -є. Находящійся за огородомъ.
Квапити, -плю, -пиш, гл.
1) Торопить.
2) Совать. Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду.
Ковалисько, -ка, м. Ув. отъ коваль. У коваля того був старий батько... От ковалисько посилав... по свого батька.
Мсти́вий, -а, -е. Мстительный. Суддя не мстивий, а всім страшливий. Але сі ніжні істоти мстиві. Вони мстяться над людьми за їх лихі почування.
Неприкаяний, -а, -е. 1) Нераскаявшійся. Зробивсь великим грішником та з журби по грошах і вмер без причастя неприкаяний.
2) Окаянный, отчужденный отъ людей, не находящій себѣ мѣста. Доле ж моя неприкаяна.
Пошта, -ти, ж.
1) Почта, почтовая контора. Гроші поштою шлють.
2) Почтовая станція.
Робитися, -блюся, -бишся, гл. 1) Дѣлаться. Каліка не родиться, а робиться. Зірки робляться із праведних душок. 2) Дѣлаться, происходить, бывать. Не так воно робиться, як нам хочеться. Не так швидко робиться, як мовиться.
Строїти, -ро́ю, -їш, гл.
1) Одѣвать, наряжать.
2) Настраивать. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій.
3) Готовить, приготовлять, снаряжать. Стрійте коні. В стані свічка горить, там Івасьо коня строїть.
4) Дѣлать, сооружать, строить. На один копил дідько всіх ляхів строїв. З чужого добра не строїть двора.