Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кулачина

Кулачина, -ни, м. Кулакъ. А я постелю сірячину, а в головах кулачину. Чуб. V. 938.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 322.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЛАЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЛАЧИНА"
Ата́ка, -ки, ж. Атака, нападеніе.
Бондарювати, -рю́ю, -єш, гл. Заниматься бочарствомъ.
Відгороджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. відгородитися, -джуся, -дишся, гл. Отгораживаться, отгородиться.
Відзолити Cм. відзолювати.
Єхи́да, -ди, ж. 1) Змѣя єхидна. 2) об. Ехида, злой и лукавый человѣкъ. Єхида! Аби підвести чоловіка, аби шкоди другому наробити. Мир. Пов. II. 71.
Лахачі, -чів, мн. Раст. Voccinium uliginosum. ЗЮЗО. І. 140.
Підгибати, -баю, -єш, гл. Стащить. Він у дядька підгибав кожух. Харьк. у.
Тупець, -пця, м. = тупак. Шейк. Вх. Зн. 71.
Устатчитися, -чуся, -чишся, гл.у слові. Сдержать слово. Антосьо.... встатчився в слові. Св. Л. 268.
Шрубель, -бля, м. Зубило.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУЛАЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.