Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корчуга

Корчуга, -ги, ж. Преимущ. во мн. Короткій сани съ толстыми и высокими полозьями, у потребляющіеся для перевозки срубленныхъ деревьевъ. Шух. I. 180.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 289.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЧУГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРЧУГА"
Амби́ція и амбі́ція, -ції, ж. Амбиція, тщеславіе. Желех.
Бічко, -ка (с.?) = клюсак. Вх. Зн. 26.
Виталище, -ща, с. Мѣсто пребыванія. Виталище душі. К. ЦН. 287.
Дочі́сувати, -сую, -єш, сов. в. дочеса́ти, -шу́, -шеш, гл. Дочесывать, дочесать. Оттаке щастя було і в батька, — промовила ганя, вертаючись у хату і дочісуючи косу. Левиц. І. 196.
Кавзувати, -зу́ю, -єш, гл. 1) Порицать, бранить. Кавзує мене межи люди. Вх. Зн. 23. Cм. кабзувати 2. 2) Жаловаться, роптать, выражать свое неудовольствіе. Вх. Зн. 23.
Мості́вка, -ки, ж. Жижа навозная. Вх. Зн. 37.
Наліта́тися, -та́юся, -єшся, гл. Налетаться.
Попобрьохатися, -хаюся, -єшся, гл. Долгое время побродить въ водѣ, въ тинѣ. Попобрьохалася я в тій копанці, поки таки, дав Бог, вилізла. А то вже думала, що й смерть мені там буде. Кіевск. у.
Посміхати, -ха́ю, -єш, гл. Посмѣиваться. Стали люде теє зачувати, стали з удовиченьків посміхати. Мил. 346.
Хвисткий, -а, -е. Гибкій. Одна дівча була гостренька.... Швидка, гнучка, хвистка, порскенька. Котл. Ен. ІІІ. 72.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРЧУГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.