Броварювати, -рю́ю, -єш, гл. Пивоварничать.
Драглина́, -ни́, ж. Топь, трясина. Cм. драгва.
Єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. І єднає людські князі з ізраїльським родом. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднати? Ісус учеників єднає. Стала мати гадати та зятя єднати. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страхано попа єднать. — за коѓо дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. «Чого в'янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала.
Лихово́дити, -джу, -диш, гл. Злодѣйствовать.
Обіждати, -да́ю, -єш, гл. = обіжати. Тяжкий гріх обіждати і всякого чоловіка не то що сироту.
Обплескати, -плещу, -щеш, гл.
1) Похлопать кругомъ рукою. Обплескала хліб долонею, а тоді і в піч посадила.
2) Оклеветать, обнести.
Позернитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Уродить съ хорошимъ зерномъ. Добре ж, як позерниться добре гречка.
Сіделка, -ки, ж. Сѣделка.
Слимуж, -жа, слимужка, -ки, слимуш, -ша, м. = слимак 1.
Спустошувати, -шую, -єш, сов. в. спусто́шити, -шу, -шиш, гл. Опустошать, опустошить. Край був спустошений. Замок геть спустошили. Ой зеленая дубруівонько, та нащо ж тебе рано спустошено, що траву на сіно покошено?
