Блюзнути, -ну, -неш, гл.
1) Брызнуть. Як го взяла межи очі, аж кров вся блюзнула.
2) Сболтнуть. Отой вже як блюзне, то но всі очі повитріщають на нього.
3) блюзнув му в очі. Сказалъ нѣчто дерзкое, оскорбительное.
Бортяний, -а, -е. Имѣющій борть (о деревѣ).
Дойма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. дойня́ти, дойму́, -ме́ш, гл. = діймати.
Залубува́тіти, -тію, -єш, гл. О хлѣбѣ: затвердѣть. Залубуватів хліб.
Зві́сно нар. 1) Извѣстно. Здавна звісно, що він добрий чоловік. 2) Извѣстное дѣло, конечно. Звісно, чужі люде: хоть і добрі, та не знатимуть. На бе́седі, вже звісно, попились.
Пропоратися, -раюся, -єшся, гл. Проработать, занимаясь по хозяйству, стряпая.
Серп, -па, м. Серпъ. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ум. серпик, серпок.
Тика, -ки, ж. Тычина, вѣха. Чи не той то хміль хмелевий, що по тиках в'ється. Високий, як тика. Въ загадкѣ: нога. Штири тики, два патики, сьоме замахайло. Ум. ти́чка.
Умикати, -каю, -єш, сов. в. умкнути, -кну, -неш, гл. Убѣгать, убѣжать, уходить, уйти, удрать. Ставайте отам, бо тудою вовк умикатиме. Тоді хоч умикай із хати. Та й з хати сам умкнув.
Уторопати, -паю, -єш, гл. Понять, взять въ толкъ. Я щось не второпав, що він співав про гайдамаків.
