Бідити, -джу, -диш, гл. Бѣдствовать. Дрібні діти мати та отак бідити.... а Господи милосердний! Бідив дід, як баба жива була, та й тепереньки бідить. Нарід дуже з голоду бідив.
Ко Неотдѣлимая частица, употребляющаяся при повелит. наклоненіи, подобная русскому ка. Ходи-ко, дай-ко!
Мете́лочки, -чок, ж. Раст. Lepidium ruderale L.
Невільницький, -а, -е. Невольническій, рабскій.
Оглашати, -ша́ю, -єш, сов. в. огласи́ти, -шу, -сиш, гл. = оголошувати, оголосити.
1) Кожне стало оглашати звичний подарунок.
2) Огласив я друком не одно вже своє й чуже компонування. К. (Хата, 1).
3) Огласили запорожці Брюховецького гетьманом.
Осмикати, -ся, осмкнути, -ся. Cм. осмикувати, -ся.
Поспускати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и спустити, но во множествѣ. Дуб і поспускав гілля. Він швидко поробивши човни, на синє море поспускав.
Рухнути, -ся. Cм. рухати, -ся.
Струтити Cм. стручувати.
Чепелина, -ни, ж. = чепель. Ой украв я чепелину, ненька каже: здається, сину.
