Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

діжа

Діжа́, -жі́, ж. 1) Квашня, кадка, въ которой приготовляютъ тѣсто. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Ном. № 4831. Питай, чи діжу замісить. Мет. 238. Діжу́ виробля́ти. Валять хлѣбы. Мнж. 179. 2) Круглая ямка въ землѣ, вырываемая среди другихъ меньшихъ при дѣтской игрѣ въ місяць. Ив. 36. Ум. Ді́жка. А мій милий діжку місить, а він мене і тим тішить. Грин. ІІІ. 314.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 390.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІЖА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІЖА"
Батеньків, -кова, -ве Принадлежащій отцу, батюшкѣ. Чуб. II. 18. Первий же двір — свекорків, другий же двір — батеньків: Маркев. 139.
Брилка, -ки, ж. Ум. отъ брила.
Виказ, -зу, м. Обнаруженіе; донесеніе, доносъ. Пилку вже через виказ найдено, — хлопець виказав. Верхнеднѣпр. у. ( Залюбовск.).
Ґамну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = Гамнути. Жінка сало ґамнула та на кота звернула. Ном. № 4059.
Де́ржавський, -а, -е. Помѣщичій, владѣльческій. А ворота у Череваня не простиї, а державськиї. К. ЧР. 5.
Звіздяне́нький, -а, -е., Ум. отъ звіздяний.
Неозорно нар. Необозримо, безъ конца. Зайвої землі лежало неозорно перед тобою і за тобою. Мир. ХРВ. 80.
Принатурити, -ся. Cм. принатурювати, -ся.
Прищуватий, -а, -е. Прыщеватый. Мил. М. 99. Сало прищувате. Грин. II. 19.
Хвись меж., выражающ. ударъ съ размаху но чему нибудь. Вхопив камінчик, прицілився.... і Ремула по лобу хвись. Котл. Ен. V. 70.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІЖА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.