Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

діжа

Діжа́, -жі́, ж. 1) Квашня, кадка, въ которой приготовляютъ тѣсто. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Ном. № 4831. Питай, чи діжу замісить. Мет. 238. Діжу́ виробля́ти. Валять хлѣбы. Мнж. 179. 2) Круглая ямка въ землѣ, вырываемая среди другихъ меньшихъ при дѣтской игрѣ въ місяць. Ив. 36. Ум. Ді́жка. А мій милий діжку місить, а він мене і тим тішить. Грин. ІІІ. 314.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 390.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІЖА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІЖА"
Град I, -ду, м. = Гряд. Граду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов. Ном. № 2098.
Ду́чечка, -ки, ж. Ум. отъ дучка.
Заморя́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. замори́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Уставать, устать, утомиться. Аж заморився від натуги, а все таки не зворухнув торби. Стор. МПр. 7.
Ля́дник, -ку, м. Раст. бобовина, vicia. Вх. Уг. 251.
Мо́рщити, -щу, -щиш, гл. Морщить, сморщивать. Морщив своє молоде лице. Левиц. І. 219. Морщив чоло. морщити постоли. Дѣлать башмаки (постоли, моршні) изъ цѣльнаго куска кожи.
Попутник, -ка, м. Раст. Plantago major L. ЗЮЗО. І. 131.
Спотикач, -чу, м. Родъ настойки. Оставалась пляшка спотикачу. Котл. МЧ. 470. 2) Толчекъ, подзатыльникъ. Спотикача як дав.
Трембухач, -ча, м. Брюхачъ, толстопузый. Вх. Лем. 474.  
Урвипола, -ли, м. = урвиголова. Вх. Зн. 73.
Фуярош, -ша, м. Мастеръ, дѣдающій фуярки. Вх. Лем. 478.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІЖА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.