Доста́ток, -тку, м. Достатокъ, довольство, изобиліе, средства. Достаток чинить статок. Тогді любва бере, як достаток є. Він при достатку. Достаток добрий у його. Як би у мене достатки, то я б учився. Хто буде ховати (мерця)? На які достатки? У достатку живе. Живетъ безбѣдно. Въ твор. пад. употребляется въ видѣ нарѣчія, въ значеніи: достаточно, вдоволь. Аби хліба було достатком, а про яблука жити можно. Ум. достаточен.
Дощи́ще, -ща, м. Ув. отъ дощ.
Ирстенин, -на, м. Христіанинъ. Ішов раз бідний ирстенин дитину ирстити, та не міг найти кумів.
Каправіти, -вію, -вієш, гл. Гноиться (о глазахъ).
Леда́щі́ти, -щію, -єш, гл. Разлѣниваться, портиться, дѣлаться негодяемъ.
На́глядці нар. Не выпуская изъ виду. Сей наглядці ходив за батюшкою.
Підбовтувати, -тую, -єш, сов. в. підбовтати, -таю, -єш, гл. Подбалтывать, подболтать.
Погемблювати, -люю, -єш, гл. Построгать рубанкомъ.
Фірчак, -ка, м. = цвіркун.
Щасливе нар. = щасливо. Най вас Бог щасливе провадить.
