Горе́нити, -ню, -ниш, гл. 1) Горчить, отдавать горькимъ вкусомъ. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять. Чогось борщ горенить. 2) Переносно у М. Вовчка: В серці горенить мов отрутою — сильное огорченіе.
Дерка́чик, -ка, м. Ум. отъ деркач.
Завда́леки нар. = завдальшки.
Кримкуватий, -а, -е. Лепрозный? Прокаженный? У них батько був кримкуватий та й вони такі.
Ланок, -нка, м. Ум. отъ лан.
Пекарівна, -ни, ж. Дочь, пекаря, хлѣбника.
Повз нар. Мимо. Що повз мій двір, ворітечка голубка летіла.
Пушок, -шку, м. Ум. отъ пух.
Спокволу, спокволя, нар. Исподоволь, понемногу. Так то пани ляхи наших панів русинів до себе спокволя своїми модами та вигодами попритягали.
Фляшча, -чати, с. = фляшечка.
