Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дімениця

Дімени́ця, -ці, ж. Нарывъ подкрыльцовой впадины. Екатер. у. Слов. Д. Эвар. Cм. Диминиці.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 392.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІМЕНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІМЕНИЦЯ"
Дзві́нник, -ка, м. Колокольный мастеръ. Н. Вол. у.
Жим, -му, м. = задава 2. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Драг. 22.
Квилля, -ля, с. 1) Стонъ, стенаніе, плачъ (о людяхъ). 2) Вой вѣтра.
Ли́ста, -ти, ж. = литка. Вх. Лем. 432.
Мура́вка, -ки, ж. Ум. отъ мурава.  
Мши́ця, -ці, ж. Насѣк.: тля, травяная вошь, Aphis. Вх. Пч. І. 5.
Острожити, -жу, -жиш, гл. Огораживать заостренными кольями. В господара острожений двір. Чуб. III. 407.
Повисьорбувати, -бую, -єш, гл. Выхлебать (во множествѣ).
Помертися, мру́ся, мрешся, гл. = померти. Да як же моя головонька помреться, до тогді тобі все гуляння минеться. Чуб. V. 517.
Семисотний, -а, -е. Семисотный. Випросталась, як семисотна верства. Ном. № 8625.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІМЕНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.