Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

шпалера
шпалір
шпантолити
шпара
шпараґи
шпарґал
шпарґалля
шпарина
шпарити
шпарка
шпаркий
шпарко
шпарочка
шпарування
шпарувати
шпаруна
шпарутина
шпарутки
шпатар
шпати
шпацір
шпацірувати
шпаченько
шпаченя
шпачиний
шпачок
шпеник
шпент
шпеньок
шпет
шпета
шпетити
шпетний
шпетно
шпиг
шпигати
шпигинарь
шпигнути
шпигон
шпигонути
шпигувати
шпикуляція
шпилечка
шпилечок
шпилик
шпилити
шпиль
шпилька
шпильок
шпилястий
шпиндель
шпинь 1
шпинь 2
шпиняти
шпиримистий
шпирити
шпирнути
шпиртати
шпиталь
шпитальний
шпити
шпитко
шпихлір
шпиця
шпичак
шпичакуватий
шпичастий
шпичка
шпіальтер
шпіг
шпігувати
шпік
шпіклір
шпінка
шпірувати
шпол
шпола
шполик
шпонька
шпоня
шпорих
шпориш
шпоришки
шпортання
шпортати
шпортатися
шпортнути
шпортонути
шпотатися
шприх
шпряха
шпувати
шпуга
шпуйний
шпуля
шпуляр
шпундра
шпундрі
шпунт
шпунтуш
шпурити
шпурляння
шпурляти
шпурлятися
шпурнути
шпуртонути
шпуряти
шрам
шрамувати
шріт I
шріт II
шрітати
шротівниця
шруб
шрубель
шрубка
шрубок
шрубувати
штаба
штаґа
Визнаватися, -знаюся, -єшся, сов. в. визнатися, -знаюся, -єшся, гл. Обнаруживаться, обнаружиться, сдѣлаться извѣстнымъ. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія! МВ. ІІ. 118.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Г. Барв. 156. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. К. Досв. 127. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. К. ЧР. 14. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. Чуб. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. Шевч. 67. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. Ном. № 8322. По дівчинонці дзвони дзвонили. Мет. 96.
Диб! меж. отъ глаг. дибати. Говорится маленькимъ дѣтямъ, когда они становятся на ноги. Диб, диб, доню! Харьк. у. Также и о взрослыхъ. Я на місті була, я горілку пила: диб, диб на село, кив, морг, на його. Ном.
Дожартува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Дошутиться. От ви й дожартувалися з своєю унією. Хата. 154.
Домо́вний, -а, -е. Условленный.
Лине́ць, -нця́, м. Ракъ во время лишиш. Мнж. 185.
Марнотра́тний, -а, -е. Расточительный.
Умитель нар. Въ клочки, въ дребезги.
Умовний, -а, -е. 1) Условный. 2) Сговорчивый, котораго легко уговорить.
Шарлатовий, -а, -е. Пурпурный. Cм. щерлатий.
Нас спонсорують: