Дотовкти́, -вчу́, -че́ш, гл. Дотолочь.
Москва́, -ви, ж. 1) Москва (городъ). 2) = москаль. Москаль, що якесь старе залізо продавав... і не чує, що жвавий міщанин у чемерці штовха його: «Москва, москва, чи продаєш залізо?»
Ницювати, -цю́ю, -єш, гл. Выворачивать на изнанку.
Половичанка, -ки, ж. Рожь съ пшеницею.
Пропарубкувати, -ку́ю, -єш, гл. Пробыть парнемъ.
Розрабування, -ня, с. Разграбленіе, грабежъ.
Самотина, -ни, ж. = самота. Без дружини і надії в самотині посивіє.
Спитлювати, -тлюю, -єш, гл. Смолоть крупичатой муки. Ярая пшениченька у стіжку. Ми її зготуємо, на коровай спитлюємо. Ой мельнику, мельниченьку, спитлюй мені пшениченьку.
Храп 1, -па, м. 1) Претензія, злоба. Каже, же на нього атаман має храп. Я мав на нього храпа. 2) = бовт 1. 3) мн. храпи. Переносица у животныхъ. Пан був на коні, а цей истиком коня по храпах.
Швиргонути, -ну, -неш, гл. Однокр. отъ швиргати. Швырнуть, бросить. Скинув з себе відлогу і швиргонув сторожам.
