Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

штак
штакун
шталт
шталтити
штама
штамбур
штамет
штампувати
штанатий
штандара 2
штандарина
штани
штанина
штанодран
штанці
штанько
штанькуватий
штанята
штапний
штапування
штапувати
штатула
штатульний
штахвет
штахети
штахетник
штельвага
штельмах
штельмашня
штем
штемп
штемпаль
штепурний
шти
штиб
штиба
штибель
штивляга
штигуліти
штик
штикуляти
штил
штиль
штильвага
штильгати
штим
штимуватий
штип
штирити
штирі
штирійчак
штирк
штиркати
штиркнути
штирма
штирогранястий
штирхайло
штирхати
штирхонути
штиря
штити
штитися
штих
штихіл
штіль
штовб
штовх!
штовхан
штовхати
штовхатися
штовхіць!
штовхнути
штовхонути
штокати
штола
штолє
штомпель
штопка
штопний
шторган
шторх!
шторхати
шторцом
штрап
штраповий
штрапувати
штрик
штрикавка
штрикати
штрикатися
штрики-брики
штрикнути
штриконути
штрих
штриха
штрихало
штрихіль
штрихонути
штрихувати
штрумент
штуб
штудерація
штудерний
штудерно
штука
штукарити
штукарка
штукарь
штукенція
штукований
штукувати
штунда
штундарь
штундовий
штурбак
штурляти
штурлятися
штурм
штурма
штурмак
Валов'Яний, -а, -е. Сдѣланный изъ валу 2. Желех. Валов'яний клубок. Драг. 44.
Виґвинтити, -чу, -тиш, гл. Вывинтить.
Відбірати, -раю, -єш, сов. в. відібрати, відберу, -реш, гл. Отбирать, отобрать, отнимать, отнять. Іди, жоно, до матері віно відбірати. Чуб. V. 758. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Ном. № 1715. Стали ляхи від козацьких комор ключі відбірати. Макс. Ти більше не будеш відбірати у мене душу. Рудч. Ск. II. 23. 2) Получать, получить. Чуб. І. 163. Відібрав і від їх листи. Стор. 3) Отбирать. Відбери жовті гурки на насіння, а зелені посоли.
Грабі́ж, -жу́, м. 1) Грабежъ, ограбленіе. 2) Сборъ податей. Радом. у.
За́правки, (вок?, ж.) мн. У гончаровъ: посуда, оказавшаяся послѣ обжиганія съ небольшими трещинами, которыя подлежать задѣлыванію глиной, послѣ чего посуда вновь обжигается. Вас. 181.
Повисапувати, -пую, -єш, гл. Выполоть (во множествѣ). Гляди ж, добре повисапуй, не кидай бур'яну. Черниг. у.
Пожичати, -ча́ю, -єш, гл. = позичати. Поки я була в свого отця, у своєї матусеньки, — не пожичала лусточки хліба, ні ложечки солі; а тепер пожичу і оддати мушу, ізвінчавшись із сим товаришем, пропадати мушу. Чуб. V. 124.
Секерний, -а, -е. Стройный, ловкій.(Угор.).
Смугнастий, -а, -е. Полосатый. На гробовищі хрест помальований смугнастий. Кіев. г.
Старостянський, -а, -е. Относящійся къ староству. Як було ще тут староство, то було старостянськії козаки стережуть дубини. ЗОЮР. І. 105.
Нас спонсорують: