Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

шваля
швандрикати
швандяти
швара
шварґотання
шварґотати
шваркнути
шварний
шварнути
шварок
шварунок
шварц
шваха
швацький
швачечка
швачка
швачкувати
швед
шведин
шведка
шведський
шведчина
швейнога
швельбавий
швендалка
швендати
швендя
швендяння
швендяти
швець
швея
шв'єткий
швиг
швигавка
швигати
швигнути
швиґар
швидкати
швидкий
швидкість
швидко
швидковіддя
швидкома
швидкувати
швидче
швиндати
швиргати
швиргома
швиргонути
швирдиць!
швиркати
швірень
швірньовий
шво
шворінь
шворка
шворний
шворньовий
шворочка
ше
шебенути
шебер
шебернути
шеберхнути
шебсько
шевдатися
шевеліти
шевелюха
шеверногий
шевлія
шевлюг
шевлюга
шевляга
шевня
шевство
шевський
шевців
шевцівна
шевцювати
шевцюга
шевченко
шевчик
шевчина
шевчиха
шевчук
шегерявий
шеґеря
шейкатися
шекало
шелевило
шелевіти
шелегейдик
шелеп
шелепа
шелепати
шелепнути
шелепотіти
шелепуватий
шелеснатий
шелеснути
шелест
шелестіння
шелестіти
шелесть
шелехнути
шелихвіст
шелом
шеломок
шелудівка
шельвах
шельвія
шельма
шельмованець
шельмувати
шельпотіти
шелюг
шелюга
шелюговий
шелюжина
шелюхатися
Бренькач, -ча, м. 1) Плохой музыкантъ. 2) = бринькач. Ум. бренькачик.
Живіття́, -тя́, с. = життя. Поки й живіття мого — не забуду. Ном. № 4088. за живіття́ = за життя.
Запітні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Вспотѣть.
Можновла́дський, -а, -е. = можновладницький.
Обстилати, -лаю, -єш, сов. в. обстелити, -лю́, -леш, гл. Устилать, устлать. Ой обстели, моя мила, хусточками двір. Мет. 68. Барвінком обстелила. Грин. III. 272.
Скочка, -ки, ж. 1) Лѣсная мышь, Mus silvaticus. Вх. Уг. 267. 2) мн. Раст. а) Sempervivum hirtum L. ЗЮЗО. І. 136. б) Sempervivum tectorum L. ЗЮЗО. І. 136.
Спичак, -ка, м. 1) Молодой ростокъ камыша. О. 1862. І. 55. 2) Рыба-самецъ въ то время, когда онъ трется. Мнж. 192.
Стиратися, -раюся, -єшся, сов. в. стертися, зітруся, -трешся, гл. 1) Стираться, стереться. 2) Истираться, истереться. Було трошки тютюну в кисеті, та стерлося на попіл. Харьк. Зовсім стерся полоз, — от-от треба викидати. Харьк. 3) Сражаться, имѣть стычки. Стали ся ляхи з козаками стиратися. Н. п.
Черезплічник, -ка, м. Перевязь (у военныхъ). І черезплічники — то й те все позолочуване, шабля при боку вся буде в золоті. ЗОЮР. І. 140.
Чич, -чі, ж. = чичва. Вх. Зн. 80.
Нас спонсорують: