Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

шмалький
шмальний
шмальнути
шмалятина
шманделок
шмарагд
шмарити
шмаритися
шмаркати
шмаркатий
шмаркач
шмаркачка
шмарки
шмаркий
шмаркля
шмарколиз
шмаркота
шмаркотиння
шмарнути
шмаровоз
шмарувати
шмаряти
шмат I
шмат II
шмата
шматати
шматина
шматка
шматковий
шматкувати
шматок
шмаття
шматувати
шматур'я
шматянський
шмерка
шмига
шмигляти
шмигнути
шмигувати
шмилити
шмир
шмиткий
шмондя
шморг
шморгавка
шморганистий
шморгати
шморгатися
шморгнути
шморгонути
шморшки
шмугляти
шмульгати
шмуляти
шнипорити
шнир
шнирина
шнирити
шнирь
шниря
шнур
шнурівка
шнурковий
шнуркування
шнуркувати
шнурований
шнуровиці
шнурок
шнурування
шнурувати
шняга
шо
шовк
шовківка
шовковать
шовковий
шовковина
шовковиця
шовкун
шовкунець
шовчина
шокати
шолвія
шолгун
шоловія
шоломок
шолопати
шолудивець
шолудивий
шолудивник
шолуді
шолудяй
шолуминня
шолупайка
шолупина
шонтавий
шопа
шори
шорнути
шорсткий
шостак
шостака
шостачок
шостий
шосток
шось
шофта
шоцевиця
шошон
шпаґлювати
шпаґля
шпадер
шпадлювати
шпадля
шпак
шпаківня
шпаківський
шпаконько
шпакуватий
Високостанний, -а, -е. Высшій ростомъ. Народ ручий.... високостанний. О. 1862. IX. 63.
До́від IІ, -ду, м. = Довідки. Поїхав на довід. Н. Вол. у. Та й пустивсь слідком за нею на розгляд і довід. Мкр. Н. 11.
Заректи́, -ся. Cм. зарікати, -ся.
Зви́дити, -джу, -диш, гл. Простить, извинить. Нехай тобі Бог звидипь і збачить. Ном. № 4129.
Лиході́йка, -ки, ж. Злодѣйка. Желех.
Обіперти, -ся. Cм. обпірати, -ся.
Поживати, -ва́ю, -єш, сов. в. пожити, -живу, -веш, гл. 1) Жить, поживать, пожить. Та буду без отця й без матері поживати. Чуб. V. 646. Я ще хочу на світі пожити. Мет. 95. 2) Ѣсть, съѣсть. Стали ми хліба-соли поживати. АД. І. 181. Дай, Боже, пожити з жінкою і з дітками на тарілочці. Мнж. 80. 3) Потреблять, потребить, пользовать, воспользоваться. Скупий складає, а щедрий поживає. Ном. № 4669. Поживе добро чесно. Шевч. Краще... чесно заробляти й поживати. Мир. ХРВ. 349. Узяв моє власне та і не віддає, — Бог із ним — хай собі пожива. Новомоск. у. Як умру, дак худобу поживе чорт знає хто. Борз. у. 4) пожити смерти. Умереть. Таки ж бо я Рузю люблю, хоч смерти пожию. Чуб. V. 143. З його рук пожила смерти. Св. Л. 323.
Понакриватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Накрыться (о многихъ). Жінки понакривались білими хустками. Ком. II. 56.
Саме нар. Именно, какъ разъ. Приходить, а дочка саме хліб із печі виймала. Грин. II. 170. Саме гречка розцвілись. Рудч. Ск. І. 90. Саме так було, як я оце кажу. Саме тоді.
Спопеліти, -лію, -єш, гл. Обратиться въ пепелъ, истлѣть. Бодай стадо виздихало, бодай кужель спопеліла, бодай дитя скаменіло. Гол. І. 43.
Нас спонсорують: