Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

шпувати

Шпувати, -шпую, -єш, гл. 1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує. Волч. у. 2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує. Котл. Ен. II. 7. 3) Брызгать, вспрыскивать. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хорого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснуть її. Ном. № 13927. 4) Искать (объ охотничьей собакѣ). От уже почала шпувати: може зжене перепелицю або що. Брацл. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 511.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШПУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШПУВАТИ"
Бочалка, -ки, ж. Небольшой боченокъ. Де там барилко, то таки ціла бочалка: відер з п'ять або й більш трохи туди влізе. Брацл. у.
Братолюбно нар. Братолюбиво. Людям треба жити братолюбно. Міусск. окр.
Відлюдник, -ка, м. Отшельникъ, анахоретъ, нелюдимъ.
Закомези́тися, -жу́ся, -зи́шся, гл. Заупрямиться, закапризничать.
Запоря́д нар. Одинъ за другимъ. Вх. Лем. 416.
Зджо́лґати, -ґаю, -єш, гл. Щелкать, давать щелчки. Мнж. 181.
Лиця́тися, -ця́юся, -єшся, гл. Любезничать, ухаживать. І лицявся то з тією, то з другою любо. Шевч. 473.
Поширити, -рю, -риш, гл. 1) Распространить. 2) Cм. і поширяти.
Псячий, -а, -е. = песький. З псячого хвоста сита не буде. Чуб. І. 279.
Співуха, -хи, ж. Пѣвунья. Співуха невсипуща. Мир. ХРВ. 113.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ШПУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.