Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

шпувати

Шпувати, -шпую, -єш, гл. 1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує. Волч. у. 2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує. Котл. Ен. II. 7. 3) Брызгать, вспрыскивать. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хорого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснуть її. Ном. № 13927. 4) Искать (объ охотничьей собакѣ). От уже почала шпувати: може зжене перепелицю або що. Брацл. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 511.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШПУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШПУВАТИ"
Вижленя, -няти, с. Щенокъ лягавой собаки.
Дробелячів'Я, -в'я, с. соб. Овцы и козы. Вх. Лем. 411.
Зиск, -ку, м. Прибыль, выгода, выигрышъ, барышъ. Чи зиск, чи страта, — одна заплата. Чуб. І. 233. Тільки зиску, що в писку. Ном. № 10565. Без ями гребля, а без накладу зиск не буде. Ном. № 10576.  
Ковтки, -ків, мн. 1) Серьги. О, 1861. XI. Свид. 29. Гол. Од. 60. Шух. I. 130. В стьожках, в намисті г ковтках тут танцювала викрутасом. Кот. Ен. 2) Сбившіеся комья шерсти. Диви, які ковтки он на собаці. Канев. у.
Отчина, -ни, ж. = отчизна 1. Чуб. V.
Похода, -ди, ж. = похід 1. Ум. походонька. О. 1862. IV. 22.
Проглаголати, -лаю, -єш, гл. Проговорить. Так проглаголавши, замовк старий. К. ЧР. 421.
Рафка, -ки, ж. Круглая, выточенная изъ дерева посуда для масла, сыру. Вх. Зн. 58.
Русалкувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть русалкой. Може вона й досі русалкує. Г. Барв. 375.
Страшенно нар. Ужасно, сильно.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ШПУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.