Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

ша
шабас
шабатувати
шабатурка
шабаш
шабашівка
шабашковий
шабашувати
шабеленька
шабелька
шабельний
шабельтас
шабльований
шаблюка
шабля
шабувати
шавкати
шавкун
шавлія
шаг
шагати
шагнути
шаговий
шаделина
шадий
шадровий
шадуля
шаєчка
шажок
шайба
шайварок
шайда
шайка
шайність
шайнути
шайтан
шайтур
шакша
шал
шалабастер
шалава
шалавистий
шаламатня
шаламок
шаланда
шалапут
шалапутнява
шалапутство
шалата
шалатися
шалахва
шалаш
шалдувати
шалевий
шаленець
шалений
шаленистий
шаленство
шаленяк
шаливіра
шалиґан
шалина
шалівка
шаліти
шалон
шалтай
шалупайка
шаль
шальвір
шальвіра
шальвія
шалька
шальовка
шальово
шальон
шальтатися
шалювати
шам
шамати
шамкати
шамкий
шамко
шамнути
шамотатися
шамотіти
шамотня
шамотнява
шампанка
шамрити
шамротіти
шамряти
шамтіти
шамушіння
шамша
шамшити
шана
шандарак
шандарик
шандра
шандриця
шанець
шанк
шаноба
шанобливий
шановний
шанта
шантавий
шанталавий
шанування
шанувати
шануватися
шанька
шапарка
шапарувати
шапарь
шапище
шапівка
шапка
шапкарь
шапкати
Боязко и боязько, нар. 1) Страшно. Собаки не боязко, та дзвяги його. Ном. № 7253. Боязько мені, бо тоді вони мене всі покинули. Г. Барв. 352. 2) Боязливо, робко. Усі боязко дивились на Зіньку. Стор. МПр. 58. Ум. боязкенько, боязькенько.
Відмакошити, -шу, -шиш, гл. Отколотить. Так він його як піймав та як одмакошив! Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Говільник, -ка, м. Говѣльщикъ. Аф. 361.
Зичли́во нар. Доброжелательно.
Краса, си́, ж. 1) Красота. Дочка в тебе буде на ввесь світ красою, а зять — на ввесь світ славою. К. ЧР. 56. Ой хоч знайдеш з русою косою, да не знайдеш з такою красою. Н. п. краси набіратися. Хорошѣть. Поки Явтух ріс та краси набірався, Фрузина ледачіла, старілась. Св. Л. 65. 2) Раст. Amarantus caudatus L. ЗЮЗО. І. 111. Ум. красонька. Свою красоньку утеряла, хоть я й молода. Макс. Круз нове люстренько виглядалася, сама своїй красонці дивувалася. Чуб. V. 6.
На́долок, -лку, м. Нижняя часть платья. Желех.
Нако́тистий, -а, -е. Укатанный. Накотиста дорога. Канев. у.
Познаходити, -джу, -диш, гл. Найти (во множествѣ). Прадід усе те познаходив. Мнж. 133.
Спочувати, -ва́ю, -єш, сов. в. спочути, -чую, -єш, гл. 1) Чувствовать, почувствовать. Мені їх любі слова чуються, я їх кохання спочуваю. МВ. ІІ. 146. 2) Сочувствовать, посочувствовать. Я б і з малою дитиною розмовляла. Нехай мені спочує аби хто. МВ. ІІ. 36. Вона знов йому вимовляла свій жаль, свою тугу на серці.... Як же жалував, як спочував. МВ. (О. 1862. І. 78).
Тиховід, -воду, м. Мѣсто на рѣкѣ съ тихимъ теченіемъ. Александров. у. Вас. 206.
Нас спонсорують: