Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

ша
шабас
шабатувати
шабатурка
шабаш
шабашівка
шабашковий
шабашувати
шабеленька
шабелька
шабельний
шабельтас
шабльований
шаблюка
шабля
шабувати
шавкати
шавкун
шавлія
шаг
шагати
шагнути
шаговий
шаделина
шадий
шадровий
шадуля
шаєчка
шажок
шайба
шайварок
шайда
шайка
шайність
шайнути
шайтан
шайтур
шакша
шал
шалабастер
шалава
шалавистий
шаламатня
шаламок
шаланда
шалапут
шалапутнява
шалапутство
шалата
шалатися
шалахва
шалаш
шалдувати
шалевий
шаленець
шалений
шаленистий
шаленство
шаленяк
шаливіра
шалиґан
шалина
шалівка
шаліти
шалон
шалтай
шалупайка
шаль
шальвір
шальвіра
шальвія
шалька
шальовка
шальово
шальон
шальтатися
шалювати
шам
шамати
шамкати
шамкий
шамко
шамнути
шамотатися
шамотіти
шамотня
шамотнява
шампанка
шамрити
шамротіти
шамряти
шамтіти
шамушіння
шамша
шамшити
шана
шандарак
шандарик
шандра
шандриця
шанець
шанк
шаноба
шанобливий
шановний
шанта
шантавий
шанталавий
шанування
шанувати
шануватися
шанька
шапарка
шапарувати
шапарь
шапище
шапівка
шапка
шапкарь
шапкати
Душогу́бець, -бця, м. Душогубець, убійца. Твій рід хороший і величний не плодив ні злодіїв, ні душогубців. МВ. І. 27. Перш було як який грішний попаде сюди, так і то навдивовижу; та й то бували все то душогубці, то харцизяки. Кв. II. 187. Той був душогубець. Єв. І. VIII. 44.
Жарки́й, -а́, -е́. 1) Жаркій, горячій. День був дуже жаркий. Стор. ІІ. 17. Не жарке вугілля. Черк. у. 2) Алый. Ой коли б я такая, як калина жаркая. Н. п. 3) = жалкий 1. Кропива така жарка, — аж дим іде після дощу, — я думаю — се од жаркости. — По слідочку жарку кропиву садила. Чуб. V. 488. Ум. жаркенький. Накладу я вогню жаркенького та наварю я пива п'яненького. Чуб. V. 916.
Завгодя́ нар. Заблаговременно, заранѣе. Треба завгодя лагодитись з своїм добром у город на ярмарок. О. 1861. IX. 176. Збіралися завгодя, завгодя скуповувались, пекли, варили. Мир. Пов. II. 56.
Кривуля, -лі, ж. 1) Всякая кривая, ломанная, зигзагообразная линія или полоска. Въ орнаментѣ (вышивки, раскраска посуды, рѣзьба по дереву и металлу и пр.) кривуля (чаще: кривулька) — зигзагъ простой или составленный изъ кружечковъ и пр. Kolb. I. 48. Вас. 184. Шух. I. 281, 283. Любила таки їх (миски) показувать.... І білу велику, на вінцях хрещики, по боках пружки, і червону, що паски святять, з кривульками і з зеленими голубами на дні. Сим. 233. Чумак у дорозі вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. Чуб. VII. 406. 2) Каракуля, плохо написанная буква. Хоть би великою кривулею, аби було слово написане. Стулити ту кривулю, — виходить слово. Г. Барв. 403. 3) Кривой кусокъ дерева, — напр., употребляющійся для полоза и пр. Въ загадкѣ кривулечкою названа ложка: Чотирі чотиречки та п'ятий Макаречко несуть кривулечку через тин та в вуличку. Грин. І. 249. 4) Въ токарномъ станкѣ: искривленный кусокъ древеснаго ствола, на который опирается лѣвая рука работающаго. Шух. І. 305, 306. Ум. кривулька, кривулечка, кривульця. заєць робит кривульки або кривульці — бѣжитъ зигзагами. Вх. Зн. 29. Ув. кривуля́ка. Желех.
Познакомити, -млю, -миш, гл. = познайомити.
Рихтельне нар. = ретельно. Він тобі скаже рихтельне. Ольгоп. у.
Струб, -бу, м. и пр. = зруб и пр. Угор.
Струсій, -я, -є. = струсевий. Струсе перо. Мнж. 4 6.
Ухитрятися, -ряюся, -єшся, сов. в. ухитритися, -рюся, -ришся, гл. Ухищряться, ухищряться. Сказилось серце їх і стали ненавидіть і ухитрятися проти рабів Господніх. К. Псал. 241.
Хмаронька, хмарочка, -ки, ж. Ум. отъ хмарка.
Нас спонсорують: