Збува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. збути, збу́ду, -деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. 3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Сьому не збувало на сльози. на ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало.
Каратись, -юся, -єшся, гл. Мучиться. Я каралась ввесь вік в чужій хаті. Караєшся ти страхом та бідою.
Мо́шка, -ки, ж. Мошка. Мошки, комарі, мухи... завелись з попелу. Ум. мошечка.
Папірка, -ки, ж.
1) = папірець. Папірки в руках держали. Приніс соцький якусь папірку від мирового.
2) Кредитный билетъ.
Планітувати, -тую, -єш, гл. Полезнымъ быть, помогать. Полезнымъ быть, помогать.
Позапроваджувати, -джую, -єш, гл. Тоже, что и запровадити, но во множествѣ. Куди всі ножі позапроваджував? Ні одного не знайду.
Пообхвачувати, -чую, -єш, гл. = пообхоплювати.
Рандарський, -а, -е. = орандарський.
Скупарь, -ря, м. Скупецъ, скряга.
Шуга, -ги, ж. Первый ледъ.
