Бантувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Безпокоить; толкать.
2) Уничтожать.
Бухкати, -каю, -єш, гл. = бухикати.
Вагоніти, -нію, -єш, гл. Беременѣть. Дівка не повинна їсти усього близнята — яблука там, чи що, бо буде вагоніть усе близнятами.
Калабатина, -ни, ж. Топкое мѣсто. Ум. калабатинка.
Лазній, -я, -є. Въ выраженіи: лазня піч. Та часть печи, на которой просушиваютъ зерно, а зимою спятъ.
Переселяти, -ля́ю, -єш, сов. в. переселити, -лю́, -лиш, гл. Переселять, переселить. Переселено їх у Вавилон.
Простацтво, -ва, с.
1) Простонародный бытъ. Ниньки у нас, у простацтві стома карбованцями не обійдешся за рік.
2) соб. Простые люди. Співались вони або читались у рукописі геть широко по Вкраїні між панами, а деякі чував я й між простацтвом.
Укладати, -даю, -єш, сов. в. укласти, укладу, -деш, гл. 1) Вкладывать, вложить. Уклав Бог душу як у пня. Стоїть же та труна двадцять год чотирі, двадцять год чотирі, та й заговорила: «Або що вкладіте, або розберіте!» 2) Возлагать, возложить. Терновий вінок на голову вкладають. 3) Закладывать, заложить, занимать, занять мѣсто положеннымъ. Було хлібами столи й лавки так і вкладу. 4) Укладывать, уложить. Уклав дитину спати. 5) Только сов. в. уложить, убить. З лихими, — коли їх не вкладеш, то вони тебе вложать. Трьох (жовнірів) уклав, а двоє втекло. 6) Съѣдать, съѣсть. Уклав вареників з півсотні. укласти ціну. Назначить цѣну. Наїхали купці із Варшави, вороному коню ціну вклали, ой уклали, вклали ше й зложили на двадцять червонців, на чотирі.
Ухлюпатися, -паюся, -єшся, ухлю́статися, -таюся, -єшся, гл. Обрызгаться, забрызгаться.
Шляхетство, -ва, с.
1) Дворянство.
2) соб. Дворяне. Та слухали, як шляхетство навісне гукає.
